41300, Сумська область, м. Кролевець, пл. Миру, 1, тел./факс (05453) 5-25-56/5-11-54, E-mail: rada@krolrada.gov.ua
 

Державні ресурси

ДО ВІДОМА ДЕПУТАТІВ КРОЛЕВЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Погода

Відеоархів сесій

Календар подій

Сентябрь 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

Кролевецький молодіжний клуб ДЖУРА

З людьми і для людей

Ту останню сесію сільської ради, яку вона проводила 24 березня, не забуде ніколи. Розчулена увагою, цілим сузір’ям слів вдячності за роботу на посаді Мутинського сільського голови, не стримала набіглу бриніючу сльозу. Марія Григорівна пішла з посади, та з громадою села вона завжди… Бо звикла бути з людьми і жити для людей…

Марія Григорівна Халецька ще вчора була мутинським сільським головою, однією з найактивніших на всіх нарадах, зустрічах, зборах. Завжди зосереджена, зібрана, вимоглива до себе і підлеглих, з посмішкою і оптимістично налаштована.

Тридцять років вона віддала роботі в органах місцевого самоврядування, з них 22 роки — на посаді сільського голови.

Користується незаперечним авторитетом як у своїх колег, так і односельців. Надзвичайно багато зробила для сільської громади. Упродовж багатьох років визнавалася кращим керівником органів місцевого самоврядування не лише Кролевеччини, а й Сумщини.

«Село моє, найкращого немає на землі…»

Трохи більше півстоліття тому в мальовничому с. Мутин, де жили й трудилися Ольга Іванівна та Григорій Тихонович Босаки, народилася Марійка. Чорняве від роду, смагляве дівча росло допитливе й розумне. Родинний затишок, лад панував стільки, скільки пам’ятає себе Марія. Змалку її і брата Миколу привчали до сільської роботи. І діти залюбки не лише вчилися, а й допомагали по господарству, підсоб­ляли дорослим. Худоба, птиця, а ще цілі гектари городів — це таке звичайне і буденне мало не для всіх сільських дітлахів. Та уявляла себе не вчителькою, агрономом чи лікарем, а бібліотекарем. Ото за атестат — і поїхала до столиці вступати. Успішно склавши іспити, чекала виклику, та він чомусь не приходив. Вона за квиток — і до Києва, а там на дошці оголошень і її ім’я. Розгубилась дівчина, та все ж почала з’ясовувати. Запропонували вчитися заочно, мовляв, пропустила без поважних причин кілька днів. Тож ще тоді село не відпускало одну з найкращих своїх доньок.

З особливою радістю працювала в шкільній бібліотеці. Вийшла заміж. Доля подарувала двох дівчаток. Радіти та жити б. Здавалось, позаду — престижний вуз, родинне гніздечко … так ні. Після п’яти років заміжжя повернулася до батьківського обійстя до найдорожчих тата і мами. Там знайшла одвічне надійне плече, відданість, вірність й незрадливу мамину любов й самопожертву… Це заради щастя своєї доньки ще 50-літньою мама лишила роботу експедитора на місцевому хлібозаводі, щоб доглядати за безпомічною, прикованою до ліжка онуки.

— Своїй дорогій мамі я завдячую всім, що в мене є. Вона мені не лише подарувала цілий світ, а й дала все можливе й неможливе. Розраджувала й допомагала, підтримувала і надихала, — зізнається Марія Григорівна.

Сільський голова — найбільша і найвища посада

Марія добре пам’ятає той день, коли громада села вперше обрала її своїм «керманичем». А було це 22 роки тому. До цього передувала робота на посаді секретаря сільської ради…

Скільки людей, скільки доль пройшло крізь серце і душу цієї жінки. Вона незмінно служила своїй громаді. І недарма за ці літа не закривався кабінет «головихи», вдома ніколи хвіртку не зачиняли, а телефон міг дзвонити і вдень, і вночі. Найбільшу довіру людей виправдала сповна. Хто би не прийшов — всім допомагала.

Чужої біди не буває — переконана співрозмовниця. Підтримати людину, допомогти їй — це не лише обов’язок. Це — святе для неї. Завжди на особливому контролі були учасники бойових дій, вдови, багатодітні матері, мобілізовані…

Пам’ятається, як кілька років тому вперше на Кролевеччині при сільській раді ініціювала створення СКП «Мутинчанка» з обслуговування водогону. Чого лишень коштувало 5 років тому сільському голові відкрити філію ТОВ» Присеймівська» СП «Нібулон». А це до 40 робочих місць! Свого часу укладання вигідних соціально-економічних угод з орендарями землі дали можливість придбати в сільську раду комп’ютерну техніку, облаштувати внутрішній туалет в дитячому садку й купити пральну машину, сучасно облаштувати приміщення сільської ради, капітально відремонтувати дах сільського Будинку культури, дитячий садок, школу, амбулаторію загальної практики сімейної медицини. … І ще зробити так багато- багато добрих справ.

Завдяки Марії Григорівні, її рідне село кілька років тому в обласному конкурсі визнано населеним пунктом зразкового порядку.

Здається, ще зовсім недавно мутинчани мріяли про природний газ. А ось уже кілька років, як це стало реальністю. І все завдяки старанням М. Г. Халецької, безпосередньої допомоги народного депутата України А. Л. Деркача та колишнього голови Кролевецької районної державної адміністрації, депутата районної ради О. О. Шпринделя. І на сьогодні в Мутині газифіковано 179 осель.

Батьківська хата, отчий поріг

Мало хто ще з сільських голів так підтримував дружні стосунки із своїми земляками, як це робила протягом десятиліть Марія Григорівна. Вони з великим задоволенням відвідують рідне село. Допомагають урізноманітнити життя мутинчан. Заступник голови сільськогосподарських підприємств України, заслужений працівник сільського господарства України В. О. Проценко за власний кошт для вірян звів церкву рівноапостольної княгині Ольги, ректор Глухівського національного університету
ім. О. Довженка доктор історичних наук, академік АПНУ О. І. Курок придбав новітню техніку для школи й дитсадка, а ще скільком односельцям сприяв стати на педагогічну стезю! Головний лікар Сумської обласної лікарні, заслужений лікар України В. В. Горох не лише подарував дитсадку сучасний гральний майданчик, а й скільки разів «привозив» справжніх артистів з прекрасними концертами до рідного села. Таким творчим зустрічам міг би позаздрити не лише райцентр. Володимир Васильович багато зробив для своїх земляків — сотні підлікували здоров’я в обласному закладі. Тож недарма за ініціативи М. Г.Халецької рішенням сесії сільської ради вперше в районі присвоєно високе звання «Почесний громадянин с. Мутин».

З особливою повагою Марія Григорівна згадує про колишнього голову колгоспу, орденоносця, учасника бойових дій, голову сільської ради, Почесного громадянина с. Мутин П. С.Приходька.

З піднесеністю й теплотою говорить про матір-героїню В. Ф.Мащак, неперевершену майстриню з виготовлення короваїв             Г. М.Іващенко, народний фольклорний колектив «Мутинчанка» і ще багато-багато про кого…

Себе стримувала, а серце краялось…

Чомусь нелегка доля була вготована їй. Лише близькі люди знають, як не досипала ночами, як 25 років спала (та то чи був сон) з протягнутою рукою біля своєї непоправно хворої дитини. Як прислухалась до її серденька, подиху, звуку, а скільки разів за ніч доводилось прати і змінювати білизну. А на ранок, немовби нічого й не було — знову до роботи, до людей. Потім Світланки не стало. Відтоді великий біль і невимовна втрата, ніколи не загоєна рана душі, з нею завжди…

Майже 20 років тому посміхнулося до Марії і жіноче щастя. На її стежках з’явився Анатолій. Отак і крокують по життю: і в радості, і в печалі. Зазвичай, ранок починається о 4, з першими півнями. Роботи вистачає всім: і їй, і чоловіку, і мамі. Є корови, свині і птиця, лише півтора гектари землі в обробітку…

Неньчина радість і втіха — доньчина родина, онука — школярка Євгенія. Приїзд рідних із Сум — завжди свято.

Жити для людей

Саме так, жити для людей — зміст буття Марії Григорівни.

У селі вона скрізь своя. У кожній хаті — бажана. І до всього їй діло. Її праця ніколи не обмежувалася регламентом. Ранок починався із сонечком, а закінчувався з першою зорею. За день чого лишень встигала не зробити: і в районі побувати, і на наради встигти, і черговий суботник організувати чи концерт.

Та все йде, все змінюється. Ось і прийшов час на заслужений відпочинок. Коли дізналася громада — в переполох: що ж ми без Марії?

— Головне — завжди залишатися людиною, — акцентує пані Марія. Я жила для людей і житиму, навіть не перебуваючи на посаді. Іншого у мене нема. Щаслива від того, що шанують люди, щаслива, що завжди мала однодумців у своєму колективі, бо без них навряд чи вдалося б реалізувати хоч один свій задум.

Шана й визнання

Про досягнення сільського голови красномовно свідчать численні відзнаки, грамоти, подяки всіх рівнів. Та найбільш дорогі з них: Почесна Грамота Верховної Ради України, звання «Кращий працівник органів місцевого самоврядування України».

Найкращі слова Марія Григорівна адресує всім тим, хто посприяв її становленню, насамперед, всім мутинчанам, колективу сільської ради, колишнім керівникам району, хто свого часу розгледів організаторські здібності, повірили у талант керівника М.Стожок, А.Петрусенко, І.Грищенко.

1

2

5