41300, Сумська область, м. Кролевець, пл. Миру, 1, тел./факс (05453) 5-25-56/5-11-54, E-mail: rada@krolrada.gov.ua
 

Державні ресурси

ДО ВІДОМА ДЕПУТАТІВ КРОЛЕВЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Погода

Відеоархів сесій

Календар подій

Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  

Кролевецький молодіжний клуб ДЖУРА

Вітання Почесному громадянину Кролевеччини Петрусенку Анатолію Миколайовичу

з-днем

Шановний Анатоліє Миколайовичу!

Щиро вітаємо  Вас із Днем народження, з ювілейним 65-річчям!

Зичимо  міцного здоров’я, невичерпних життєвих сил та довгих років щасливого життя.

Упевнений, що Ваш високий професіоналізм, великий досвід роботи, багатогранний талант та невичерпна енергія й надалі допомагатимуть у реалізації Ваших планів та задумів, а також прославлятимуть наш район!

Миру Вам, добра і благополуччя! Зі Святом!

Микола Авраменко – голова районної ради,

Депутати  та колектив виконавчого апарату районної ради

 

Відданий Кролевеччині

Анатолій Миколайович Петрусенко – особистість.  За своє яскраве життя пройшов шлях  від тракториста у рідному колгоспі до  керівника району. Майже два десятиліття  обіймав найвищі  посади  на Кролевеччині — працював начальником управління сільського господарства райвиконкому, заступником голови райдержадміністрації, представником Президента України, головою райдержадміністрації, головою ради, був віце — президентом   концерну «Укрросметал». Заслужений працівник соціальної сфери України, неодноразово  обирався депутатом районної ради. Він ініціатор та фундатор Міжнародного літературно — мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники», нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України та Почесною Грамотою Верховної Ради України, Почесний громадянин Кролевеччини.

 

Найяскравіші спогади з дитинства

Пригадує, як в 1965 році до Дня Перемоги в його ріднім селі Тулиголове  за участю голови Президії  Верховної ради УРСР Д. С. Коротченка відкривали  меморіальний комплекс : братську могилу  радянських воїнів  та пам’ятний знак  на честь   загиблих воїнів — земляків.   Про   довгождану перемогу не раз розповідав йому   батько – Микола Іванович,   колишній артилерист, учасник бойових дій.

…Не забути, як з однолітками допомагали колгоспу. Пам’ятною була і перша зароблена влітку 1968 року власна  копійка. Разом із сільськими хлопчаками працював у  бригаді на будівництві сільського Будинку культури і заробив свої перші 57 крб. За ці гроші купив   годинник, а ще    поїхав до міста  й замовив у   райпобуткомбінаті  такі модні на той час брюки — кльош… Або коли  на свій день народження 1 вересня 1968 року, граючи за колгоспну футбольну  команду в Ярославці, він, воротар,  стримуючи м’яча, так пошкодив руку, що ледь тримався, проте не залишив футбольне поле. І матч закінчився на користь тулиголівчан…Багато чого було, багато пережито. Як переконаний Анатолій Миколайович, робота на землі, раннє дорослішання й самостійність, уміння приймати рішення й надіятись лише на себе позначились на його подальшій долі…

 

Молодий мутинський голова колгоспу

Це йому 28-річному   зоотехніку з Тулиголового, випускнику Харківського вишу довірили очолити Мутинський колгосп «Україна». Тоді слава про досягнення мутинців гриміла на весь район. Працюючи стабільно й з прибутками, запустили в роботу молочний комплекс на 1200 голів, за кошти господарства придбали перший на селі кольоровий телевізор і подарували його дитячому садку, збудували їдальню, облаштували пам’ятний знак на честь  загиблих воїнів — земляків у  Великій Вітчизняній війні, поклали асфальтне покриття  до с. Отрохове, презентували  кролевецькому парку  трактор, виготовили   проектну документацію на будівництво міського тиру …І багато ще чого…

Умілого керівника,   фахівця, чудового організатора, мудру й виважену людину через кілька років рекомендували очолити  управління сільського господарства райвиконкому. Як пригадує Анатолій Миколайович, то були роки, коли   жив роботою й на роботі. І як кажуть, результат не забарився. У 1989 році Кролевеччина досягла  високих показників: урожайність зернових  становила 25 цнт. га,   надої  були понад 2500 кг молока на корову.

 

                     Де народився, там і пригодився…

Відданий Кролевеччині… Це справді про Анатолія. Йому  кілька разів пропонували  перейти на більш  високі й  більш оплачувані посади  і в області,  і в Україні. Проте це не в характері Петрусенка. Щоразу відмовляючи партійно — господарським керівникам, які пропонували підвищення,  казав:  «Куди я з Кролевця?  У мене тут все рідне, своє…».

І хіба це не визнання , коли на   виборах у 1994 році 90 відсотків  жителів району обрали головою  Кролевецького райвиконкому саме 41- річного Анатолія Петрусенка? Почалася нова сторінка   його біографії. А. М. Петрусенка обирали депутатом Сумської обласної ради  та чотири рази  депутатом Кролевецької районної ради. Анатолій Миколайович з притаманною йому синівською любов’ю завжди дбав про імідж Кролевеччини, інтереси краю.

«Дякую всім, хто допомагав моєму становленню, хто надихав мене, хто вірив, хто у скрутну хвилину підставляв   надійне плече. Спасибі, дорогі земляки, спасибі …Ви найкращі у світі для мене»,- говорить.

                                 Наш відомий фестиваль

Анатолій Миколайович був засновником і фундатором   (згодом Міжнародного) літературно — мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники». Це дякуючи його наполегливості й рішучості, на   сцені районного Будинку культури, у сільських закладах  звучала неповторна пісня й слово, яке дарували нам корифеї  зі світовим ім’ям. Та  і як забути ті прекрасні виступи! Концерти іноді   тривали   по п’ять годин поспіль…

Це в ті часи став повертатися до нас і наш забутий Букл – Микола Лукаш. І над Кролевеччиною всіма барвами  заграло його дивовижне слово й ми почули слова про  унікальну творчість   поліглота світу з вуст іменитих митців.

Це прижилось і тішить нас із року в рік, на кілька днів перетворюючи столицю  рушникового дива — Кролевець у справжню Мекку. А ще зумів Анатолій Миколайович об’єднати   видатних земляків…Тому  громадська організація «Кролевецьке земляцтво» в 2016 році ініціювала перед районною радою про присвоєння йому  звання Почесний громадянин Кролевеччини.

 

Моя родина

Сорок років тому після закінчення технікуму за направленням приїхала працювати бухгалтером до колгоспу  красуня Ольга. Звісно, такою вродою не міг не зачаруватися Анатолій.  З того часу вони разом  і радості,   і в горі. Немало довелось пережити й витримати на життєвих стежках. Виховали двох прекрасних дітей. Не натішаться внуками Антоном та Марійкою. Наразі є час для роботи й відпочинку. Перебуваючи на пенсії,  доглядає город,  садок, працює на пасіці. Як і колись  із задоволенням читає літературу, періодику, слідкує за новинами в Україні і в  світі. Відпочинок на природі й спілкування з рідними та друзями надають йому  снаги й сили.

…З висоти прожитих літ головним його постулатом, незважаючи на посади і звання, залишається одне: бути  просто людиною і жити для людей.

Текст Світлани Малиношевської

Фото Володимира Германа