41300, Сумська область, м. Кролевець, пл. Миру, 1, тел./факс (05453) 5-25-56/5-11-54, E-mail: rada@krolrada.gov.ua
 

Державні ресурси

ДО ВІДОМА ДЕПУТАТІВ КРОЛЕВЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Погода

Відеоархів сесій

Календар подій

Ноябрь 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30  

Кролевецький молодіжний клуб ДЖУРА

Василь Кремень — за педагогіку толерантності

Президент Академії педагогічних наук України Василь Кремень доклав максимум зусиль, аби Україна зробила значний ривок у галузі освіти. Багатобальна система оцінювання, сучасний зміст освіти й нові підручники, комп’ютеризація та інформатизація, зміни у вищій школі, зрушення у фінансуванні галузі та багато в чому іншому ми наблизились до розвинених держав завдяки йому.

Ось і нещодавно він поділився своїм баченням освітніх процесів.

— Василю Григоровичу, ви одним з перших підтримали рішення нинішнього міністра освіти України Сергія Квіта про перехід на 12- річну систему шкільної освіти в Україні.

— Так, я повністю підтримую перехід на 12- річну систему. Про це не раз говорив у різних ЗМІ і на сторінках районної газети також. Сьогодні в Європі нема жодної держави, крім Білорусі та Росії, де би так мало вчилися, як в Україні. Ще в ХХ столітті ЮНЕСКО визнало, що середня освіта має тривати не менш 12 років. У ЄС нема жодної держави, яка б не дотримувалась цієї норми. У 14 європейських країнах навчання в школі триває 12 років, у 12 країнах термін отримання повної середньої досягає 13 років, а в 4–14. У більшості країн Європи школу закінчують у 18–19 років, а в Ісландії навіть у 20.

Якщо ми хочемо бути конкурентними, нам необхідно негайно це робити.

З наступного року збільшиться тривалість початкової школи до п’яти років. І дуже важливо мати в більшості населених пунктів, зокрема сільських, початкову школу. Буде чотирирічна середня і трирічна старша. А ось старша школа має бути профільною. Тобто, дитина повинна навчатися відповідно до своїх здібностей і таланту. Звичайно, все це потребує змін у системі нашої освіти.

Ми повинні мати крупні старші школи, щоб створити умови для вибору того профілю навчання, який необхідний дітям. До того ж, держава має подбати про те, щоб діти могли дістатися із своїх населених пунктів туди, де є середня і старша школи. Ще будучи міністром, у 2003 році запровадив програму «Шкільний автобус», за якою у 2004 році із Держбюджету отримали кошти на 450 автобусів.

Власне, якщо пам’ятаєте, я той міністр, який починав перехід до 12- річної освіти. На жаль, у 2010 році волюнтаристським шляхом все це було призупинено. Хочу сказати більше: діти страждають до цього часу. Адже в 11 класі злиті програми за 11 і 12 класи. Освіта — це така сфера, яка потребує спокійного реформування.

— Не секрет: у суспільстві побутує думка, що продовження терміну навчання в школі призведе до того, що випускниці будуть ходити вагітними.

— Люди часом мислять примітивно. Сучасному українському суспільству необхідно до кінця провести реформу освіти. 12-річне навчання надасть можливість дітям не лише отримувати необхідні знання, але і навчитися їх використовувати.

Якщо не реформувати систему освіти та не ввести профільну, то діти так і залишаться непристосованими до життя в суспільстві, як більшість сьогоднішніх випускників.

Власне, рано робити висновки, адже ще не було випущено жодного школяра, котрий здобув би освіту за цією програмою. А світовий досвід показує, що продов­ження шкільної освіти дає позитивні результати. Ми повинні якнайшвидше витіснити зі школи авторитарну, репресивну педагогіку, замінивши її педагогікою толерантності.

— Навчити дитину навчатися — ось на сьогодні головне як для педагогів, так і батьків. Чи не так?

— Людство вступає у новий, інноваційний тип прогресу. Відбувається швидка зміна ідей, знань, технологій. І тому не можна навчити дитину на все життя не тільки в школі, а й в найкращому університеті. Тож виникає потреба змінити саме навчання, щоб давати не лише знання, а як мінімум реалізувати ще дві функції навчального процесу. Це — навчити дитину навчатися впродовж життя, щоб вона могла усвідомлювати необхідність отримувати інформацію.

Людина розумна — це людина, яка постійно навчається. І ще треба навчити дитину використовувати знання у практичній роботі. Це одне з найслабкіших місць нашої освіти. Ми багато вчимося, але ці знання залишаються мертвим багажем. Найбільш яскраво продемонструю це на вивченні іноземної мови. Часто десяток років діти вивчають іноземну мову, але спілкуватися нею не можуть. Скажімо, раніше це пояснювалося тим, що не було потреби, не було з ким. Сьогодні є методики, які допомагають вивчити мову, опанувати граматику, а не приділяється достатньо уваги мовленню. І такі проблеми стосуються не лише вивчення мови, а й інших предметів. Це, на превеликий жаль, одна з характерних відмінностей (не на нашу користь) від європейської освіти.

— Василю Григоровичу, якось в розмові ви пошкодували, що не знаєте англійської…

— Дійсно, це так. У школі вивчав лише німецьку. Студіював німецьку і в університеті. А також вчив іспанську мову, після того, як став кандидатом наук (навіть збирався їхати викладати філософію на Кубу). Англійської ж мови, не знаю. На жаль, тому що високо оцінюю її значимість сьогодні. Зараз, коли відбувається процес глобалізації, і людина все більше стає звґязаною з усім світом: і в роботі, і на відпочинку, дуже важливо знати англійську. Зізнаюсь, що коли був міністром освіти, то хотів ввести обов’язкове вивчення англійської мови для кожного школяра. Вивчення трьох мов — це потреба, зумовлена глобальними процесами. І ми реалізували одну з тенденцій сучасної освіти, яку я називаю «лінгвізацією» — збільшення ролі вивчення мов у житті кожної людини.

— У своїх фундаментальних працях ви робите акцент на особистості…

— Суспільство, в якому жили кілька століть, не відзначалося шануванням прав особистості, а нерідко і її життя. Такі явища, як голодомор, інші трагічні події виникли, бо не було належної поваги до людини. І це позначилося на освіті. Сьогодні ми часто бачимо непошанування дитини, її прав, інтересів не тільки в школі, а й в сім’ї. Це надзвичайно погано, адже дитина, яка 10 і більше років перебуває в авторитарному середовищі, де діє авторитарна педагогіка, виростає нездатною до самостійної діяльності, до відповідальності. Наступне, що треба впровадити в освіту — це те, що називаю утвердженням дитиноцентризму. Щастя значною мірою визначається, чи пізнала дитина свої таланти, здібності, розвинула їх за допомогою школи. І тоді, ставши дорослою, ця людина максимально для себе реалізує. Отже, буде щасливою. Ми повинні наблизити виховання, навчання до конкретних здібностей конкретної дитини.

І тут ми маємо здійснити серйозні реформи в освіті. Зокрема, перехід до профільної старшої школи. Школяр, який в майбутньому бачить себе інженером, піде до фізико-математичної школи, а кого приваблюють природничі науки, оберуть саме цей профіль. Гуманітарій зупиниться на гуманітарному ліцеї, а технологічний напрям забезпечить професійно-технічна освіта.

— Сьогодні неможливо уявити учня чи вчителя без комп’ютера. Ви як ніхто інший доклали немало зусиль, аби новітні технології були доступні всім школярам України.

— Дійсно, знання комп’ютера є надзвичайно важливим у підготовці дітей до майбутнього життя. Комп’ютер — це засіб інтенсифікації й індивідуалізації навчання дитини. Він взагалі призводить до зміни традиційної класно-урочної системи на іншу. Комп’ютер, під’єднаний до Інтернету — це доступ до світових знань. І ще: він відкрив новий тип навчання — так звану дистанційну освіту.

Пам’ятаю, коли прийшов міністром наприкінці 1999 року, було лише 2 відсотки комп’ютеризованих шкіл. А коли закінчив працювати — 75. Сьогодні вже 100 відсотків. І це дуже добре.

Хочу сказати, що комп’ютер часто розвантажує вчителя від суто непедагогічної діяльності, бо дає змогу замінити роль викладача як інформатора, цим самим звільняючи педагога для спілкування з дитиною.

— Дякую, Василю Григоровичу, за розмову. Успіхів вам на ниві освітній, здійснення всіх планів і задумів. Пишаємося вами, радіємо кожному досягненню.

Бесіду вела Світлана Малиношевська.

За матеріалами районної газети «Кролевецький вісник».