41300, Сумська область, м. Кролевець, пл. Миру, 1, тел./факс (05453) 5-25-56/5-11-54, E-mail: krolrada@gmail.com
 

Державні ресурси

ДО ВІДОМА ДЕПУТАТІВ КРОЛЕВЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Погода

Відеоархів сесій

Календар подій

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Апр    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Кролевецький молодіжний клуб ДЖУРА

Рудь повертається додому

У 1981 році в м. Кролевець встановлено погруддя українському поету, партизану-ковпаківцю Пилипу Сергійовичу Рудю (скульптор Я. Красножон). Пам’ятник розташовувався на вул. Свердлова і знаходився в комунальній власності Кролевецької територіальної громади.

Пилип Сергійович Рудь є уродженцем с. Бистрик  Кролевецького району Сумської області. У селі знаходиться батьківська хата поета та береза, яку він посадив у 1932 році на честь народження доньки Ліни, встановлені дві меморіальні дошки на честь поета-партизана. У 1988 році у Бистрицькій середній школі відкритий музей П. С. Рудя, а в 2012 році при Бистрицькому НВК І – ІІІ ст. відновлений єдиний в Сумській області кабінет-музей Пилипа Рудя, який має статус — літературний музей.

У 2012 році відновлений та у 2015 році затверджений природничо-краєзнавчий туристичний маршрут «Пилипова стежина». Початок маршруту передбачає біля погруддя Пилипу Рудю.

З метою увіковічення пам’яті поета-партизана в рідному селі,  компактності природничо-краєзнавчого туристичного маршруту «Пилипова стежина», покращення обсягу надання послуг туристам, відповідно до положень Закону України «Про передачу об’єктів державної та комунальної власності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада с. Бистрик  звернулася до голови Кролевецької обєднаної територіальної громади Бобровицького Олександра Михайловича  з клопотанням передати із комунальної власності територіальної громади м. Кролевець до комунальної власності територіальної громади с. Бистрик погруддя Пилипа Рудя шляхом перенесення пам’ятника на територію Бистрицької територіальної громади. Рішенням Четвертої сесії Сьомого скликання Кролевецької міської ради від 29 серпня 2017 року  клопотання було задоволене.

Жителі Бистрицької громади щиро дякують Бистрицькій сільській раді і особито сільському голові Демиденко Д. П. за виділені кошти в сумі 20000 гривень і особисту участь в облаштуванні погруддя, Кролевецькій районній раді і особисто голові Кролевецької районної ради Авраменко М. В. за юридичну та матеріальну підтримку, Кролевецькій районній раді ветеранів і особисто Балабону І. В. та Дісковському В. І. за організацію демонтажу та перевезення погруддя П. С. Рудя, Рокитянському Олександру Тимофійовичу — фізичній особі-підприємцю”Рокитянський” за організацію встановлення погруддя Пилипа Рудя в селі Бистрик, колективу Бистрицького НВК і особисто Львовій Н. В. за організацію благоустрою погруддя Пилипа Рудя, всім небайдужим жителя села Бистрик, які брали участь у всановленні та облашткванні поруддя нашого земляка.

Життя і творчість поета є подвиг, який не залишає байдужими нікого.  І сьогодні, 08 травня, відбулося урочисте відкриття  погруддя Пилипу Сергійовичу Рудю, на якому були присутні сільський голова Дмитро Демиденко, голова Кролевецької районної ради Микола Авраменко, депутат районної ради Сергій Побивайло, заступник голови Кролевецької районної організації ветеранів Іван Балабон, громадськість, депутати сільської ради, учнівська молодь.

Згадаймо ж яким він був ліричним поетом і звідки черпав своє натхнення.                                                                                   Було у Пилипа одне пам’ятне місце, з яким пов’язано дуже багато спогадів. Саме у мальовничому урочищі Круча, що розкинулося на березі Реті, поет знаходив приємний відпочинок, бігаючи туди ще семирічним хлопчиною.   Коли у нього з’являлася вільна хвилинка, він йшов туди, до джерела, яке било з-під високого лісового берега, і тоді у Пилиповій душі розквітала молодість. Кожного разу це цілюще джерело додавало йому віри та наснаги , даруючи свою кришталеву воду. Саме тут народився не один вірш поета. Сюди поспішав після роботи, набратися снаги, приходив з донькою та дружиною, разом смакували життєдайною водою. Сюди ж втікав від гітлерівських окупантів, втамувати спрагу, подумати як далі бути. І саме про це джерело народився незабутній вірш «Криниця», написаний вдома на горищі, коли переховувався там від німців.

К Р И Н И Ц Я

У гаю під кручею криниця,

В ній вода холодна ключева.

Часто тут дівчина смуглолиця

Про любов і молодість співа.

Навесні вона тут брала воду,

З повних відер хлюпалась вода,

Хлопці поверталися з походу,

Натягали коням повода;

Хлопці до криниці завертали,

Усміхнулась радісно до них

Чорними очима. Привіталась,

Напувала коней вороних.

Говорила гордо, урочисто

Милому, що із походу йшов:

Ось вода, вона криштальночиста,

Отака й тобі моя любов…

… Як же не напитися з відерця

Свіжої цілющої води,

Як же не наповнить свого серця

Цим коханням щирим, молодим?

Як же не обнять, не приголубить

Милої червоному бійцю?

Як не цілувать в вишневі губи

Смуглолицю дівчину оцю? .

Цілував… Просив, щоб не скучала,

Руку тис…

  • У табір моя путь,

Отоді, як осінь в гай причалить,

Повернусь до тебе, не. забудь. — …

Навкруги вже одцвітають трави,

Скоро, скоро довгождана мить.

Полум’ям осіннім золотавим

Явір над криницею шумить.

Пилип Рудь був закоханий у красу рідного краю. Любив відпочивати на природі, милуватися краєвидами, читати поезії. Згадує Ганна Туровська, дружина Рудя: «Часто у вихідні разом з родинами наших друзів Тарана та Тесняка виїздили на мальовничі береги Десни, на Троїцьку гірку, відпочивали, згадували приємні хвилини нашого життя. Коли поверталися з прогулянки, то обов’язково заходили до музею-садиби Михайла Коцюбинського, де завжди було море живих квітів». І саме в поезії «Десна» описано неперевершену красу цієї ріки.

ДЕСНА

Війнула сонячна весна,

І враз срібляста крига скресла,

І до Дніпра сестра-Десна

Вали кипучих хвиль понесла.

Люблю над річкою ходить

Я вечорами в пору квітня.

На берегах шумлять сади,

Рожевим вкрившися суцвіттям.

А зачарована Десна.

Як дівчина в вінку весільнім,

Така привітна і ясна,

Така ласкава і прихильна.

Схиливсь замріяним лицем

Над нею місяць, і цілує,

І золотавим гребінцем

їй чеше косу голубую.

 

Найулюбленішими образами Рудя були образи весняного процвітання, свіжого вітру та сонця, що сипле у вічі бризки золота.  Він натхненно описує щасливе життя дітлахів, які у майбутньому стануть надійною опорою для Батьківщини.   Такі настрої звучать в поезії «Розквітає сад».

РОЗКВІТАЄ САД

Розквіта рожевим цвітом сад.

А в саду гуляють любі діти

їм рости у щасті, й молодіти,

І ставати у життєвий лад.

Розцвіта рожевим цвітом сад.

Яблуні у повному цвіту,

В пелюстках квіток — ранкові роси.

Діти заплітають квіти в коси

І стоять в розквітленім саду,

Ніби яблуньки у повному цвіту.

Сонце сипле зерна золоті.

І весняно так в зеленім  сквері, .

Тут зростають дітлахи.

Найдорожчі квіти у житті.

Сонце сипле зерна золоті.

Спів дзвенить у пишному саду.

Радісною була праця мирних людей. А в Європі вже чаділо війною. Над Іспанією нависла загроза нападу італійських та німецьких фашистів. Пилип Рудь не стоїть осторонь цих подій. Він славить героїчну боротьбу іспанських патріотів, зокрема Одену Ліну, героїню іспанського народу, що загинула в боротьбі з німецькими фашистами. Саме на честь цієї жінки поет назвав свою доньку Ліна. А згодом написав і поезію   «Одена Ліна» .

«Одена Ліна»

Одена Ліна, пісню я свою

Заспівую,пишаючись тобою;

Ти героїчно вмерла у бою,

Щоб жити з нами вічно молодою.

На бій з фашизмом ти вела полки,

Боролась за оновлену вітчизну.

Стоїть твій образ, мужній і палкий,

Як невмирущий символ героїзму.

Про тебе слава житиме в віках,

І завжди променітиме, — не згасне.

Одена Ліна , в мене є дочка,

Я дав дочці твоє ім’я прекрасне.

І буде донька з гордістю нести

Ім’я твоє в майбутні роки грізні,

Вона віддасть, як віддала і ти,

Усю себе народу і Вітчизні;

І буде славить молодість твою

В своїх піснях, пишаючись тобою.

Одена Ліна, вмерла ти в бою.

Щоб жити з нами вічно молодою.

Але війна, жорстока війна торкнулася не лише Іспанії, вона увірвалась і на Батьківщину Пилипа Рудя. Скільки молодих хлопців загинуло, захищаючи свою країну, скільки матері сліз пролили, чекаючи  синів з війни. Рудь теж не залишається осторонь цих страшних подій. Він пише твори, в яких звучить непримиренна боротьба нашого народу із загарбниками. Він черпає своє натхнення з народних пісень і дум. Зокрема до фольклорних мотивів Рудь звертається у поезії «Сини».

Сини

Розшумілись поруч хати

Моложаві ясени.

їх тоді садила мати,

Як ішли в похід сини.

Ой, садила, говорила:

— Ви ростіть на спогад нам.

Дай же, земле, дужу силу

І синам, і ясенам.

Та щасти ж ти дітям, доле,

На  їх славному віку… —

В матері з очей додолу

Впали сльози. В квітнику

Виростають величаво

Зеленаві дерева.

А про хлопців лине слава,

Лине слава бойова.

Хлопці в щорсівськім загоні

Вже півроку на сідлі,

В них швидкі, як вітер, коні.

Гострі, мов огонь, шаблі.

їм прослалися дороги

Крізь гаї і поля шир,

їх веде до перемоги

Ясноокий командир.

А в селі старенька мати

Ходить вечором на шлях, —

Любих хлопців виглядати.

Та сини її — в боях, — «»

Їх немає та й немає…

Скільки болю, скільки дум!

Вдома неньку зустрічає

Ясеновий тихий шум.

Ой, про що шумлять дерева

В сизих сутінках, в журбі?

В них на листі янтаревім

Роси-сльози голубі.

Мати просить:

  • Розкажіте,

Кучеряві ясени,

Де мої кохані діти,

Любі соколи-сини?

Чи на конях мчать по полю,

Чи в зеленому гаю,

Чи, б’ючись за нашу волю,

Склали голови в бою? —

У чеканні рік проходить,

А на другий восени

Повернулися з походу

Славні воїни-сини.

Ніч одну погостювали,

На світанку — знову в путь.

Мати хлопців виряджала,

Припадала їм на грудь

І дивилась у задумі,

Як зникали вдаль вони. …

Біля хати в тихім шумі

Виростають ясени

Дуже часто Рудь писав листи з війни дружині та донці, в яких просив рідних набратися мужності та терпіння, і краще життя обов’язково настане. Ось звичайний лист до дружини і доньки: «Ганночко, жалій Ліночку, бережи її в міру свої сил і часу, добре виховуй дівчинку. Головне, — щоб вона добре вчилась. Якщо смерть, — то почесна в бою з ворогом, якщо перемога, — то це радість, життя,  творчість». Але Рудь не знав, що то був прощальний лист, оскільки вже наступного дня 6 жовтня 1942 року його життя трагічно обірвалося, але обірвалося  в бою з ворогом. Його вчинок – це подвиг, який став прикладом любові до Батьківщини.

На урочистостях присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих в роки Другої Світової війни, заслухали ветерана праці Ганну Говійну, яка продекламувала поезію Пилипа Рудя «Ясени» та поклали квіти до пам’ятника поета-земляка.

DSC_0025 DSC_0027 DSC_0032 DSC_0036 DSC_0040 DSC_0048 DSC_0051 DSC_0055 DSC_0060 DSC_0063 DSC_0067 DSC_0075