41300, Сумська область, м. Кролевець, пл. Миру, 1, тел./факс (05453) 5-25-56/5-11-54, E-mail: rada@krolrada.gov.ua
 

Державні ресурси

ДО ВІДОМА ДЕПУТАТІВ КРОЛЕВЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Погода

Відеоархів сесій

Календар подій

Март 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Фев    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  

Кролевецький молодіжний клуб ДЖУРА

Інформаційна довідка

 

ПАСПОРТ Дубовицької сільської ради

Дубовичі — cело, центр сільської ради.

Розташоване за 18км від районного центру м . Кролевець  в  північно – східній частині  району, у  верхів’ї р. Ретик.  Територією  сільської  ради , за  1  км  на  південний  схід  від  села, проходить  автомагістраль  Київ — Москва

Найближча залізнична станція Терещенська за 18 км від села.

Площа населеного пункту – 863,0 га.

Населення   на  01.01.2015р.- 904

Кількість дворів – 695, з  яких 339 пустуючих.

День села —  день  вшанування  чудотворної  ікони Матері  Божої  «Дубовицька» .

Село було заселено в першій половині XVII ст. поселенцями із-за Дніпра, які тікали від гніту польської шляхти. Назву села пов’язують з його розташуванням у дубовому лісі. У той період поселенці могли вільно вирубувати ліс, будувати хати. Першу дерев’яну церкву Архістратига Михаїла було споруджено приблизно у 1645 р. за переказів на  місці, де було знайдено ікону, названу Чудотворною Дубовицькою. До 1699р. с. Дубовичі було вільним селом і підпорядковувалися Кролевецькій ратуші, поки генеральний суддя запорізького війська Василь Левкович Кочубей не одержав стверджувальний універсал на ці землі від гетьмана Мазепи. У 1777 р. коштом В.В. Кочубея було споруджено велику кам’яну церкву з чудовою архітектурою, яку будували та декорували фахівці з Москви. З матеріалів розібраної у 1937 р. церкви в селі було споруджено двоповерховий будинок культури, який функціонує і сьогодні. Відповідно до записів архіву Дубовицької церкви, у 1787 р. село відвідала цариця Катерина II.

Селяни орали землю, сіяли, працювали на горілчаному та цукровому заводах, паперовій фабриці, які належали родині Кочубеїв. У 1854 р.  Дубовичі отримали назву містечка, в якому поживало майже 2300 людей. У 1870 р. було відкрито першу церковно-парафіяльну  школу, а в 1895 р. — земську чотирикласну. У 1902 р. було створено першу лікарню, у приміщенні якої сьогодні розташовано амбулаторію загальної практики сімейної медицини.

У грудні 1917 р. в селі було встановлено  радянську владу. Першу сільську раду було  обрано в січні 1918 р., її головою став Петро Лаврінович Сердюк. На початку 1918 р. село окупували німці та гайдамаки, у грудні — петлюрівці, потім денікінці . Село було остаточно звільнено влітку 1923 р. Почалася відбудова господарства, відбувся переділ землі, було створено кредитне сільгосптовариство.  В 1922 р. за ініціативи В.І. Леніна жителю  села, конструктору  Д.Й.Мажузі  було віддано у розпорядження 5 млн. крб. задля організації серійного виробництва котлів його  проекту. Була організована  Всесоюзна експериментальна майстерня, яка випускала парові котли високого тиску системи «Мажуга», а в с. Ярославець було створено машино-тракторну станцію для обслуговування цього підприємства. Д.Й. Мажуга сконструював також безнасосну станцію для зрошення.

У 1926 р. було споруджено цегельню та створено перший колгосп — «12-річчя Жовтня». У 1930 р. було створено  ще 4 колгоспи, які у 1931 р. об’єдналися в один, який в 1937-1992 рр. носив ім’я Карла Маркса.

У період Великої Вітчизняної війни на різних фронтах воювало 898 мешканців села  з яких не повернулося 377 осіб. 266 жителів села було відправлено до Німеччини. За мужність та героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 жителя села було нагороджено орденами та медалями. Старшина  Максим Іванович Горбач, генерал  Іван Андрійович Лесик, полковник  Іван Панасович Власенко — Герої Радянського Союзу. На будівлі школи, яку свого часу закінчил ці люди, встановлено меморіальну дошку, їх іменами названо вулиці.

Восени 1941 р.  в с. Дубовичі було утворено  партизанську групу, яка увійшла до Глухівського загону. 20 лютого 1942 р. в тилу ворога партизанський загін під командуванням С.А. Ковпака вступив в село і на відзначення 24-ї річниці Червоної Армії   23  лютого провів святковий парад і мітинг.

1 вересня 1943 р. с. Дубовичі було звільнено і  розпочалася  відбудова народного господарства.

У 1949 р. було розчищено футбольне поле, обладнано волейбольний майданчик, смугу перешкод, коштом колгоспу придбана футбольну форму та  необхідний інвентар.  У 1950 р. Дубовицький колектив фізкультури був найкращим у Сумській області серед сільських команд. Поміж найактивніших організаторів був Павло Лукич Цимбал. Футбольна команда, організатором тренером і капітаном якої він був, тримала одне з перших місць серед сільських футбольних команд Сумської області, а в районі взагалі була непереможною. Футбол протягом багатьох років був і залишається для дубовичан найулюбленішою справою. З 1999 р. футбольна команда називається «Діброва» і має 2 склади — основний і юнацький. Проводиться  весняний  Кубок  до  дня  Перемоги , аз  2002 р. в селі проходить осінній кубок пам’яті  П.Л. Цимбала.

У 1950 р. було споруджено радіовузол і проведено суцільну радіофікацію. Щороку  споруджувалося і ремонтувалося по 10-15 будинків колгоспників,  збудовано нові приміщення ферм, лісопилку, млин, магазини, волокнотіпальний пункт. У 1957 р. за сприяння С.А. Ковпака було завершено  будівництво двоповерхового приміщення  школи та двоповерхового будинку для вчителів.

У 1959 р. відповідно до рішення уряду про адміністративний перерозподіл с. Дубовичі увійшло до складу Кролевецького району.

Сумлінною  працею  прославили  наш  край  працівники  сільського  господарства — свинарка Катерина  Павлівна  Ковальчук удостоєна  звання  Героя  Соціалістичної  Праці,  6 кавалерів  ордена  Леніна  та  17 жителів  відзначені  іншими  орденами.

Серед славних  родини с. Дубовичі слід відзначити родину Лесиків, яка  виховала 6-ох дітей Андрій Ілліч та Мокрина  Федорівна виростили й виховали 2-ох майбутніх генералів, один з яких — Герой Радянського Союзу. Четверо синів захищали Вітчизну під час Великої вітчизняної війни: Григорій командував ескадрильєю літаків (вийшов у відставку в чині генерал-майора); Іван за героїзм, проявлений у найскладніших умовах форсування р. Одер, нагороджений золотою зіркою Героя (після війни присвоєно звання генерал-майора); Олексій був учасником битв за Москву, Сталінград, за взяття Берліна, після війни обрав професію вчителя, понад 30 років працював у Дубовицькій школі;  Михайло був поранений  в боях; Павла, наймолодшого, було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Після повернення працював на першому комбайні, бригадиром будівельників, налагодив роботу машини з переробки зерна на крупу. Людмила усе життя працювала в колгоспі.

У школі з 1982 р. діє музей бойової та трудової слави, в якому зібрано унікальні документи та експонати, що описують історію села від його заснування до сьогодення. Учні школи під керівництвом вчителя історії Віктора Григоровича Гурби зібрали і підготували матеріали для книжки «Нащадки пам’ять бережуть».

Вже  не  одне  століття  живе  в  народі  легенда  про  цілющі  властивості  води  Дубовицької  криниці, що  знаходиться  неподалік  села  в  мальовничому  місці  лісу. Цілюща  вода благодатно  спливає  на  щитоподібну  залозу  та  органи  травлення,  її  хімічний  склад  просто  вражає  кількістю  корисних  для  людини  елементів  а  температура  води  залишається  незмінною  в  мороз  і  спеку.

У селі розташований парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва «Кочубеївський» площею 22,0 га, з  яких  площа  ставка  займає  8,0 га. Парк  заснований  у  XVIII  столітті  помішиком  Кочубеєм Василем  Васильовичем. Зелені  насадження налічують  50  видів  дерев  та  чагарників, серед  яких дуб, ясен, липа, в’яз та  інші.

В селі народилися відомий конструктор-самоучка опалювальних казанів  Данило  Йосипович Мажуга (1885-1962), батько відомих письменників — фантастів, сценаристів Аркадія та Бориса Стругацьких  Натан Залманович .

 

На  сьогодні у селі діють: сільськогосподарське підприємство  ТОВ «Дубовичі», завод  сільськогосподарської  техніки,  загальноосвітня  школа I -III ст., дошкільний  навчальний  заклад «Казка», будинок культури, сільська бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека,споживче товариство, лісництво, відділення поштового зв’язку з АТС на 100 номерів, філія Ощадного банку, відділення районної лікарні ветеринарної медицини,