41300, Сумська область, м. Кролевець, пл. Миру, 1, тел./факс (05453) 5-25-56/5-11-54, E-mail: rada@krolrada.gov.ua
 

Державні ресурси

ДО ВІДОМА ДЕПУТАТІВ КРОЛЕВЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Погода

Відеоархів сесій

Календар подій

Сентябрь 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

Кролевецький молодіжний клуб ДЖУРА

Інформаційна довідка

 

ПАСПОРТ Дубовицької сільської ради

Дубовичі — cело, центр сільської ради.

Розташоване за 18км від районного центру м . Кролевець  в  північно – східній частині  району, у  верхів’ї р. Ретик.  Територією  сільської  ради , за  1  км  на  південний  схід  від  села, проходить  автомагістраль  Київ — Москва

Найближча залізнична станція Терещенська за 18 км від села.

Площа населеного пункту – 863,0 га.

Населення   на  01.01.2015р.- 904

Кількість дворів – 695, з  яких 339 пустуючих.

День села —  день  вшанування  чудотворної  ікони Матері  Божої  «Дубовицька» .

Село було заселено в першій половині XVII ст. поселенцями із-за Дніпра, які тікали від гніту польської шляхти. Назву села пов’язують з його розташуванням у дубовому лісі. У той період поселенці могли вільно вирубувати ліс, будувати хати. Першу дерев’яну церкву Архістратига Михаїла було споруджено приблизно у 1645 р. за переказів на  місці, де було знайдено ікону, названу Чудотворною Дубовицькою. До 1699р. с. Дубовичі було вільним селом і підпорядковувалися Кролевецькій ратуші, поки генеральний суддя запорізького війська Василь Левкович Кочубей не одержав стверджувальний універсал на ці землі від гетьмана Мазепи. У 1777 р. коштом В.В. Кочубея було споруджено велику кам’яну церкву з чудовою архітектурою, яку будували та декорували фахівці з Москви. З матеріалів розібраної у 1937 р. церкви в селі було споруджено двоповерховий будинок культури, який функціонує і сьогодні. Відповідно до записів архіву Дубовицької церкви, у 1787 р. село відвідала цариця Катерина II.

Селяни орали землю, сіяли, працювали на горілчаному та цукровому заводах, паперовій фабриці, які належали родині Кочубеїв. У 1854 р.  Дубовичі отримали назву містечка, в якому поживало майже 2300 людей. У 1870 р. було відкрито першу церковно-парафіяльну  школу, а в 1895 р. — земську чотирикласну. У 1902 р. було створено першу лікарню, у приміщенні якої сьогодні розташовано амбулаторію загальної практики сімейної медицини.

У грудні 1917 р. в селі було встановлено  радянську владу. Першу сільську раду було  обрано в січні 1918 р., її головою став Петро Лаврінович Сердюк. На початку 1918 р. село окупували німці та гайдамаки, у грудні — петлюрівці, потім денікінці . Село було остаточно звільнено влітку 1923 р. Почалася відбудова господарства, відбувся переділ землі, було створено кредитне сільгосптовариство.  В 1922 р. за ініціативи В.І. Леніна жителю  села, конструктору  Д.Й.Мажузі  було віддано у розпорядження 5 млн. крб. задля організації серійного виробництва котлів його  проекту. Була організована  Всесоюзна експериментальна майстерня, яка випускала парові котли високого тиску системи «Мажуга», а в с. Ярославець було створено машино-тракторну станцію для обслуговування цього підприємства. Д.Й. Мажуга сконструював також безнасосну станцію для зрошення.

У 1926 р. було споруджено цегельню та створено перший колгосп — «12-річчя Жовтня». У 1930 р. було створено  ще 4 колгоспи, які у 1931 р. об’єдналися в один, який в 1937-1992 рр. носив ім’я Карла Маркса.

У період Великої Вітчизняної війни на різних фронтах воювало 898 мешканців села  з яких не повернулося 377 осіб. 266 жителів села було відправлено до Німеччини. За мужність та героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 жителя села було нагороджено орденами та медалями. Старшина  Максим Іванович Горбач, генерал  Іван Андрійович Лесик, полковник  Іван Панасович Власенко — Герої Радянського Союзу. На будівлі школи, яку свого часу закінчил ці люди, встановлено меморіальну дошку, їх іменами названо вулиці.

Восени 1941 р.  в с. Дубовичі було утворено  партизанську групу, яка увійшла до Глухівського загону. 20 лютого 1942 р. в тилу ворога партизанський загін під командуванням С.А. Ковпака вступив в село і на відзначення 24-ї річниці Червоної Армії   23  лютого провів святковий парад і мітинг.

1 вересня 1943 р. с. Дубовичі було звільнено і  розпочалася  відбудова народного господарства.

У 1949 р. було розчищено футбольне поле, обладнано волейбольний майданчик, смугу перешкод, коштом колгоспу придбана футбольну форму та  необхідний інвентар.  У 1950 р. Дубовицький колектив фізкультури був найкращим у Сумській області серед сільських команд. Поміж найактивніших організаторів був Павло Лукич Цимбал. Футбольна команда, організатором тренером і капітаном якої він був, тримала одне з перших місць серед сільських футбольних команд Сумської області, а в районі взагалі була непереможною. Футбол протягом багатьох років був і залишається для дубовичан найулюбленішою справою. З 1999 р. футбольна команда називається «Діброва» і має 2 склади — основний і юнацький. Проводиться  весняний  Кубок  до  дня  Перемоги , аз  2002 р. в селі проходить осінній кубок пам’яті  П.Л. Цимбала.

У 1950 р. було споруджено радіовузол і проведено суцільну радіофікацію. Щороку  споруджувалося і ремонтувалося по 10-15 будинків колгоспників,  збудовано нові приміщення ферм, лісопилку, млин, магазини, волокнотіпальний пункт. У 1957 р. за сприяння С.А. Ковпака було завершено  будівництво двоповерхового приміщення  школи та двоповерхового будинку для вчителів.

У 1959 р. відповідно до рішення уряду про адміністративний перерозподіл с. Дубовичі увійшло до складу Кролевецького району.

Сумлінною  працею  прославили  наш  край  працівники  сільського  господарства — свинарка Катерина  Павлівна  Ковальчук удостоєна  звання  Героя  Соціалістичної  Праці,  6 кавалерів  ордена  Леніна  та  17 жителів  відзначені  іншими  орденами.

Серед славних  родини с. Дубовичі слід відзначити родину Лесиків, яка  виховала 6-ох дітей Андрій Ілліч та Мокрина  Федорівна виростили й виховали 2-ох майбутніх генералів, один з яких — Герой Радянського Союзу. Четверо синів захищали Вітчизну під час Великої вітчизняної війни: Григорій командував ескадрильєю літаків (вийшов у відставку в чині генерал-майора); Іван за героїзм, проявлений у найскладніших умовах форсування р. Одер, нагороджений золотою зіркою Героя (після війни присвоєно звання генерал-майора); Олексій був учасником битв за Москву, Сталінград, за взяття Берліна, після війни обрав професію вчителя, понад 30 років працював у Дубовицькій школі;  Михайло був поранений  в боях; Павла, наймолодшого, було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Після повернення працював на першому комбайні, бригадиром будівельників, налагодив роботу машини з переробки зерна на крупу. Людмила усе життя працювала в колгоспі.

У школі з 1982 р. діє музей бойової та трудової слави, в якому зібрано унікальні документи та експонати, що описують історію села від його заснування до сьогодення. Учні школи під керівництвом вчителя історії Віктора Григоровича Гурби зібрали і підготували матеріали для книжки «Нащадки пам’ять бережуть».

Вже  не  одне  століття  живе  в  народі  легенда  про  цілющі  властивості  води  Дубовицької  криниці, що  знаходиться  неподалік  села  в  мальовничому  місці  лісу. Цілюща  вода благодатно  спливає  на  щитоподібну  залозу  та  органи  травлення,  її  хімічний  склад  просто  вражає  кількістю  корисних  для  людини  елементів  а  температура  води  залишається  незмінною  в  мороз  і  спеку.

У селі розташований парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва «Кочубеївський» площею 22,0 га, з  яких  площа  ставка  займає  8,0 га. Парк  заснований  у  XVIII  столітті  помішиком  Кочубеєм Василем  Васильовичем. Зелені  насадження налічують  50  видів  дерев  та  чагарників, серед  яких дуб, ясен, липа, в’яз та  інші.

В селі народилися відомий конструктор-самоучка опалювальних казанів  Данило  Йосипович Мажуга (1885-1962), батько відомих письменників — фантастів, сценаристів Аркадія та Бориса Стругацьких  Натан Залманович .

 

На  сьогодні у селі діють: сільськогосподарське підприємство  ТОВ «Дубовичі», завод  сільськогосподарської  техніки,  загальноосвітня  школа I -III ст., дошкільний  навчальний  заклад «Казка», будинок культури, сільська бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека,споживче товариство, лісництво, відділення поштового зв’язку з АТС на 100 номерів, філія Ощадного банку, відділення районної лікарні ветеринарної медицини,